Педагогічне есе

ПЕДАГОГІЧНЕ ЕСЕ

«Коли учневі вдається відшукати чарівність навіть у розв’язанні   алгебраїчних і геометричних задач, тоді  можна буде сказати очевидно, що цей учень цілком здатний узяти на себе і довести до кінця всяку розумову працю, якою не була б вона черствою і втомливою».                                                                                                                                                         

Д. Пісарєв

Сучасна інноваційна педагогічна система вимагає від вчителя створення оптимальних умов для  творчого розвитку індивідуальності та неповторності кожного учня, розвитку здібностей до навчання як власного самостійного надбання.

Головним у сучасному навчально – виховному процесі вважаю переорієнтацію з пасивних форм навчання на активну творчу працю як учнів так і вчителя. Учень виступає  «суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання. Основне місце в арсеналі методів і форм навчання у моїй роботі вчителя математики займають ті, які насамперед спрямовані на формування учня з творчим складом мислення, який зможе у своїх думках та діях реалізувати творчий потенціал, який допоможе навчити дитину вчитися. Педагогам слід переходити від «передачі знань» до «навчання жити», до формування навичок здобувати знання самостійно.

Зміни у суспільстві, що відбуваються досить швидко, потребують від людини якостей, котрі б дозволяли творчо і продуктивно підходити до будь-яких змін. Для того, щоб вижити у ситуації постійних змін, щоб адекватно на них реагувати, особистість повинна активізувати свій творчий потенціал.

Спостереження показують, що нині зростає кількість учнів середнього рівня досягнень, є велика кількість учнів низького рівня досягнень і майже відсутні позитивні зміни у навчальних можливостях учнів. Тому, слід удосконалити систему критеріїв, тобто враховувати ще один параметр, а саме – стиль навчання школярів.

В групах  учні мають неоднакові здібності і різні рівні навчальних досягнень. Якщо давати учням однакові завдання, то це викличе негативні відчуття як у слабкого, так і в сильнішого  учня, бо одним не все зрозуміло, іншим – нецікаво, бо дуже легко. Тому моїм завданням  є  так організувати навчальний процес на уроках, щоб насамперед  досягти позитивної мотивації у вивченні математики, підвищити якість знань з предмету, сформувати в учнів уміння самостійно здобувати знання, розвивати й удосконалювати розумові здібності. Цього, на мій погляд, можливо досягти тільки тоді, коли учням буде зрозумілий та доступний матеріал, коли в них з’явиться постійний інтерес до навчання.

Отже, необхідно «…забезпечити на різних етапах навчання рівневу й профільну диференціацію навчально-виховного процесу на основі базового змісту математичної  освіти…». ( концепція шкільної математичної  освіти ).  Що ж для цього необхідно?

По-перше: скласти навчально - тематичний план з предмету  таким чином, щоб уже через нього була можливість прослідкувати рівнево –диференційоване  викладання предмету.

По-друге: створити науково-методичні комплекси ( підручники, науково-методичні посібники, матеріали Інтернету).

По-третє:враховуючи об’єктивно  існуючі психолого-педагогічні відмінності в рівнях інтелекту, здібностях у засвоєнні математичних  знань, у темпах оволодіння програмним  матеріалом і в умінні самостійно працювати, всіх учнів умовно розподіляю на три рівні (середній, достатній, високий). Цей поділ учнів на групи динамічний, він змін від можливості учнів у процесі вивчення різних тем.

В роботі з учнями кожного рівня своя специфіка роботи, свої методи та прийоми, але головне, щоб учні були задоволені результатами своєї праці.

У класі відпрацьовуються паралельно завдання кожного рівня. Головне на уроці – атмосфера праці, довіра учня до вчителя і повага вчителя до учня. В оцінюванні гранична чесність і людяність – запорука успішного просування у навчанні.

І, звичайно, на допомогу вчителю приходять комп’ютерні технології. З використанням комп’ютерних мереж і онлайнових засобів, навчальні заклади отримали можливість подавати нову інформацію таким чином, щоб задовольнити індивідуальні запити кожного учня. Але слід пам’ятати при підготовці до уроку, що комп’ютер на уроці не замінює вчителя, а тільки доповнює його.

Сьогодні гостро стоїть проблема статусності викладацької професії, у молоді не існує заздалегідь сформованого авторитету вчителя чи навчального закладу. Причинами цього є часто низький рівень підготованості та моральних якостей самих викладачів, недостатня увага до виховання дітей з боку батьків. Щоб подолати цю проблему викладач повинен постійно займатися самоосвітою, освоювати нові технології, щоб своїми знаннями, вмінням навчити, високу моральність, культуру поведінки та мовлення, через взірцевий зовнішній вигляд формувати  в своїх вихованців повагу до своєї діяльності. І успішність у виконанні цих завдань залежить насамперед від бажання та наполегливості педагога.